Державна установа
"Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб
Міністерства охорони здоров'я України"

Як свідчить статистика, в країні  йде невпинний процес поширення наркоманії серед неповнолітніх і розповсюдження СНІДу. З початку 90-х років в Україні число наркозалежних щорічно збільшується на 10-12%, з цього числа на дорослих приходиться тільки 27%, тоді як на підлітків – 60%, а на дітей у віці від 11 до 14 років – 13%. Тому виникає нагальна потреба в розгортанні широкої роз’яснювальної та профілактичної роботи серед підростаючого поколін­ня.

Що ж таке наркоманія? На древньогрецькій мові наркоманія означає "ступор" - нерухомість, безпам’ятство (запаморочення свідомості).

Наркоманія - це хворобливе захоплення деякими речовинами, ліками, які паралізують центральну нервову систему. Найбільш поширеними з них є: опій, гашиш (смолиста речовина, яку отримують із листя індійської коноплі, відома як маріхуана, анаша, харас, хусус), снодійні засоби, стимулятори центральної нервової системи, героїн та інші.

Героїн дуже активний наркотик. Одна мільйонна частина граму його на 1 кілограм ваги людини викликає галюцинації, коли його вживати, виникають стійкі гострі і затяжні психози, прослідковуються розлади свідомості, постійні приступи страху і т.д.

Чим шкідлива наркоманія? Чим вона страшна?

По-перше, якщо хворий не буде лікуватися, не змінить свого спосо­бу життя, то його організм швидко почне руйнуватись. Під дією нарко­тиків згорають нервові клітини, різко знижуються захисні реакції організму, людина швидко піддається захворюванням.

По-друге, наркомани не є повноцінними членами суспільства. Зага­льна деградація особистості починається в 15-20 разів швидше, ніж від алкоголю. Наркоман стає черствим, егоїстичним, дріб’язковим, дратівливим, йому байдужа доля близьких людей. Особливо згубно діють наркотики на підлітків і жіночий організм.

По-третє, наркомани - потенційні злочинці. Будь-яким шляхом нарко­ман намагається отримати свою дозу наркотику. Час, енергія йдуть на те, щоб дістати сам препарат або гроші на його придбання. Для досяг­нення цієї мети вони йдуть на все: брехню, насильство, крадіжки і навіть на вбивство.

В свою чергу і самі наркотики збуджують агресивність. Інколи, не маючи сили переносити „наркотичний голод”, наркомани намагаються покінчити із собою.

Чому підлітки бажають на собі випробувати дію наркотиків?

Цікавість. Статистика свідчить, що 60 відсотків молоді присто­сувались до наркотиків через надмірне зацікавлення.

Слабка сила волі, невміння „встояти” в житті, страх „відколоти­ся” від компанії.

Бездіяльність, відсутність повноцінного і змістовного життя, емоційна бідність породжує бажання „піддобрити” себе цигаркою, повеселитися за допомогою алкоголю, підбадьоритися наркотиками, а весь цей пошук гострих відчуттів може закінчитися плачевно, повер­нутися непоправною бідою.

Типова помилка в тому, що начебто наркоман може взяти себе в руки і припинити прийом наркотиків в будь-яку хвилину. Формула „Я попробую і кину” – найпоширеніша пастка.

Ні під яким видом, ні під якою пропозицією, ні через цікавість, сміливість чи з почуття товариськості - не вживайте наркотики! Пам’ятайте, що це не солодке заняття, не приємне проведення часу, а хвороба, яка майже не виліковується: страшна, виснажлива, руйнуюча!

За сприятливих умов наркоманія швидко поширюється серед населен­ня. Стає заразною і розповсюджується на зразок епідемії. Хворий, як правило, намагається втягнути до вживання наркотиків ще когось. Такі властивості цієї хвороби, і ми повинні усвідомлювати небезпечність перебування хоча б одного наркомана в колективі учнів чи дорослих.

Дослідженнями встановлено, що наркоманія частіше розвивається у неврівноважених, психопатичних осіб, підлітків. Найчастіше зустрі­чається наркоманія морфійного типу. Шляхи введення наркотику в орга­нізм можуть бути різні: від вживання через рот - до внутрішньовенного введення. Найбільший ефект виражений при внутрішньовенному введен­ні. Колються у всі вени, початкуючі наркомани - у видимі, поверхневі в місцях ліктьових згинів. Вони пізніше западаються і їх легко помі­тити. Щоб приховати хворобу, наркомани з часом починають колотися в менш помітні місця.

Наркомани - молоді люди, середній вік яких ЗО років. Багато з них не досягнувши повноліття, хворіють недугами, характерними для людей похилого віку - серцевою і легеневою недостатністю, в них зношене серце, ламкі судини. В 16-20-літніх - вже набряклі сірі обличчя, випалі зуби та волосся.

Наркоманія страшна сама по собі. Людина, яка стала на цей шлях, рано чи пізно втрачає людську подобу. Крім цього, наркомани під­даються ще одній небезпеці - зараження венеричними хворобами, в тому числі і СНІДом.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) є одним з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий збудник - вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ). Синдром набутого імунодефіциту був виявлений напри­кінці 70-х на початку 80-х років ХХ-го століття, тобто зовсім недав­но. Але вже на сьогодні захворювання, в тому числі й серед дітей, зареєстровано практично в усіх країнах світу. Не обминула біда й Україну і Рівненську область зокрема. Якщо до 1987 року в Укра­їні на було взагалі зареєстровано ВІЛ-інфікованих, то сьогодні за рівнем поширення ВІЛ / СНІДу в Європі Україна, на жаль займає перше місце.

За статистикою Українського центру профілактики й боротьби зі СНІДом МОЗ України в нашій державі зареєстровано близько 117 тисяч заражених ВІЛ, серед них майже чотири тисячі дітей віком до 14 років. За останні шість років число нових випадків інфікування зросло майже вдвічі, захворюваність на СНІД збільшилася майже в 4 рази, а смертність від СНІДу у 3,8 раза. Щоденно в державі інфікується ВІЛ близько 40 осіб, а біля восьми громадян України помирають від СНІДу.

По Рівненській області кількість ВІЛ-інфікованих суттєво зро­сла. За сім місяців 2007 року у Рівненській області зареєстровано 420 ВІЛ-інфікованих осіб, 36 хворих на СНІД, 11 людей вже померло від СНІДу.  Лікарі підозрюють, що насправді ВІЛ-інфікованих значно більше, але дехто з них про це навіть не здогадується.

Вже перші випадки захворювання показали, що досягнення людини неспроможні зупинити поширення цієї хвороби.

То що ж таке СНІД? Що ми про нього знаємо?

СНІД - особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини. Спричинюється специфічними вірусами, через що організм втрачає природну здатність протидіяти мікробам і знищувати злоякісні кліти­ни крові - лімфоцити, які відповідають за захист людського організ­му від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет орга­нізму повільно, протягом багатьох місяців, років знижується і ще призводить до виникнення різних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

Основними шляхами зараження ВІЛ інфек­цією є:

-      статевий;

-      під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

-      при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові, крапельниць та ін.);

-      від матері (хворої або вірусоносія) дитини до, під час або після пологів.

Усі інші шляхи інфекції при СНІДі не мають значення, оскільки при ньому, як правило, в організм потрапляє незначна кількість вірусу і зараження не відбувається. Отже, хвороба не передається через рукостискання, поцілунки, їжу, предмети домашнього вжитку, спортивні предмети, при купанні в басейні, душі, через спілкуван­ня з домашніми тваринами, при догляді за хворими на СНІД. Не прий­мають участі в його передачі і кровососні комахи, (комарі, клопи, кліщі тощо). Хоча після укусу зараженої СНІДом в організмі крово­сосів вірус деякий час зберігається, зараження ним здорової людини не відбудеться через те, що кровососи тільки висмоктують кров, а не вводять її під час укусу в організм людини.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким - 4-5 тижнів, так і дуже довгим - декілька років. У середньому через 2-8 тижнів після інфі­кування в крові таких людей з’являються специфічні утворення, так звані антитіла проти ВІЛ, але в деяких випадках ці антитіла з’яв­ляються значно пізніше, а у 2/3 хворих взагалі може бути безсимптомна стадія перебігу хвороби протягом 1,5-5 років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає і клітини центральної нервової системи.

На початку інфекційного процесу людина почуває себе практично здоровою і не підозрює про свою недугу. Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров’я? Насамперед, збільшення лімфатичних вузлів, причому практично одночасно у кількох місцях - на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху, а також прогресу­юча втрата ваги (понад 10%, незважаючи на збереження колишнього режиму харчування, часті гнійні і запальні ураження слизової обо­лонки рота, шкіри, статевих органів, підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини. Незалежно від того, чи є клінічні прояви чи ні, ВІЛ - інфікована людина є джере­лом зараження іншої людини. Хто не може бути найімовірнішим віру­соносієм? - це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ - інфіковані або хворі на СНІД. Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. А ризик інфікування на ВІЛ з більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині.

Таким чином, над планетою вирує пожежа під назвою СНІД. Як можна загасити цю пожежу і чи не загине цивілізація? Всесвітня організація охорони здоров’я розробила глобальну програму боротьби зі СНІДом. Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. В усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і плацен­тарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбира­ються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться кон­троль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів. Треба наголосити, що збудник СНІДу не стійки в умовах зовнішнього середовища і чутливий до температури. Так, при температурі +56,+68 градусів вірус гине протягом 20 хв., а при температурі +100 градусів - миттєво. Вірус відносно швидко знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,33 розчин перекису водню, 50% спиртом, але він відносно стійкий до ультрафіолетових променів. Якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або вивести його з організму на сьогодні неможливо.

В умовах відсутності ефективних вакцин та лікарських засобів кращими ліками від зараження можуть бути наші знання про шляхи і поширення вірусу СНІДу та засоби його попереджання. Перш за все, уникайте користування предметами, що можуть поранити шкіру. Для ін’єкції використовуйте одноразові шприци. Такі індивідуальні речі, як лезо для гоління та зубні щітки можуть стати джерелом інфікуван­ня, якщо міститимуть залишки зараженої крові, тож подумайте, чи варто ділити їх ще з кимсь? І головне - пам'ятайте, що основний шлях зараження - статевий. Уберегти нас від СНІДу може тільки наша власна обачність.

Якщо діагноз СНІДу підтверджений результатами лабораторного дослідження, то згідно з Законом України „Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення”, Кримінальним і Кримінально-процесуальним кодексами України інфікований ВІЛ чи хворий на СНІД зобов’язаний вжити заходів щодо запобігання поши­ренню інфекції, повідомивши осіб, які були з ним у статевих контактах, про можливість їх зараження. Свідоме зараження ВІЛ осо­бою, яка знала про наявність у неї інфекції, зумовленої цим віру­сом, карається позбавленням волі на терміном до 8 років.

ВІЛ-інфекція - проблема не менш соціальна, ніж медична, ВІЛ-інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, милосердя і співчуття, шанобливого ставлення до людської гідності, гуманного відношення з боку суспільства. Вони мають право на про­фесійну діяльність за обраним фахом, за винятком роботи за спеціальностями та на посадах, встановлених спеціальним переліком; на безкоштовне забезпечення ліками; безкоштовний проїзд до місця ліку­вання й назад за рахунок лікувальної установи, яка видала направ­лення; на користування ізольованою житловою кімнатою. Особам, зара­ження яких сталося внаслідок медичних маніпуляцій, встановлюється пенсійне забезпечення та право на першочергове одержання житла.

Гуманне суспільство повинне проявляти максимум співчуття і милосердя до людей хворих на СНІД. Людство вже пройшло шлях від страху і бажання ізолювати хворих та інфікованих ВІЛ до розуміння, що ці люди потребують допомоги і підтримки самого суспільства. То ж будьмо доброзичливими до тих, хто зазнав удару смертельного вірусу.

У Законі України „Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення” викладено умови та порядок медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ. Обстежуваним гарантується безпека медичного огляду, його добровільність, анонімність та кон­фіденційність інформації про результати огляду на виявлення зараження ВІЛ. Обов’язковому медичному огляду підлягають особи, які займають­ся проституцією, наркомани, які вводять наркотичні речовини шляхом ін’єкцій. Відомості про зараження тієї чи іншої особи ВІЛ або захво­рювання її на СНІД становлять таємницю.

2002 рік Указом Президента України був оголошений роком боротьби зі СНІДом. З 1 січня по 31 грудня цього року в рамках довготермінової програми „Червоний Хрест проти туберкульозу і СНІДу” проходила Всеукраїнська акція „Молодь Червоного Хреста проти розповсюдження епідемії ВІЛ-СНІДу в Україні”.

В обласному та районних центрах створено служби профілактики ВІЛ-інфекції. Якщо вас хвилюють проблеми СНІДу, за консультацією Ви можете звернутися в поліклініку за місцем проживання. Анонімність гарантується законом.

Сьогодні в Україні вже стала доступною антиретровірусна терапія (АРВ-терапія), яка хоч і не виліковує від ВІЛ-інфекції, але значно покращує стан життя ВІЛ-інфікованих на стадії СНІДу.

Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю. Пам’ятайте: єдина людина, що може вберегти вас від СНІДу - це ви самі!